12 грудня 2017 року в школі відбулися загальношкільні батьківські збори.
Виступила з лекцією "Сім'я без насильства"

Доброго дня, шановні батьки. Ми раді вітати вас у нашій школі. Хто з батьків не мріє, щоб його дитина виросла найрозумнішою, найвродливішою, найсильнішою, найдобрішою і наймужнішою, хто не сподівається, що люди поважатимуть сина чи доньку за працьовитість і знання справи, за вихованість. Одним словом, ми мріємо про всебічну досконалість наших дітей.

ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО НАД ДІТЬМИ: ЙОГО ВИДИ ТА НАСЛІДКИ

Жорстоке поводження з дітьми і зневага їхніми інтересами можуть мати різні види і форми, але їх наслідками завжди є серйозний збиток для здоров'я, розвитку і соціалізації дитини, нерідко й загроза її життю чи навіть є причиною смерті.

Фізичне насильство - нанесення дитині батьками чи особами, що їх заміняють, вихователями чи іншими особами фізичних травм, різних тілесних ушкоджень, що завдають збиток здоров'ю дитини, порушують її розвиток і позбавляють життя. Ці дії можуть здійснюватися у формі побиття, катування, штовхань, у вигляді ударів, ляпасів, припікання гарячими предметами, рідинами, запаленими сигаретами, у вигляді укусів і з використанням усіляких предметів як знаряддя бузувірства.

Фізичне насильство включає також залучення дитини до вживання наркотиків, алкоголю, пропонування їй отруйних засобів чи медичних препаратів, що викликають одурманення (наприклад, снодійних, не прописаних лікарем), а також спроби удушення чи втоплення дитини.

У деяких родинах як дисциплінарну міру використовують різні види фізичного покарання - від потиличників і ляпанців до пороття ременем. Необхідно усвідомлювати, що фізичне насильство - це фізичний напад (катування), воно майже завжди супроводжується словесними образами і психічною травмою.

Сексуальне насильство чи спокуса - використання дитини (хлопчика чи дівчинки) дорослою людиною чи іншою дитиною для задоволення сексуальних потреб або отримання вигоди.

Сексуальне насильство включає статеві зносини (коїтус), оральний і анальний секс, взаємну мастурбацію, інші тілесні контакти із статевими органами. До сексуального розбещення належать також залучення дитини до проституції, порнобізнесу, оголення перед дитиною статевих органів і сідниць, підглядання за нею, коли вона цього не підозрює: під час роздягання, відправлення природних потреб.

Психічне (емоційне) насильство - постійна чи періодична словесна образа дитини, погрози з боку батьків, опікунів, учителів, вихователів, приниження її людського достоїнства, обвинувачення її в тому, у чому вона не винна, демонстрація нелюбові, ворожості до дитини. До цього виду насильства належать також постійна неправда, обман дитини (у результаті чого вона втрачає довіру до дорослого), а також ситуації, коли вимоги до дитини не відповідають її віковим можливостям.

Зневага інтересами і потребами дитини (нехтування) - відсутність належного забезпечення основних потреб дитини в їжі, одязі, житлі, вихованні, медичній допомозі з боку батьків чи осіб, їх що заміняють, у силу об'єктивних причин (бідність, психічні хвороби, недосвідченість) і без таких. Типовим прикладом зневажливого ставлення до дітей є залишення їх без догляду, що часто призводить до нещасних випадків, отруєнь та інших небезпечних для життя і здоров'я дитини наслідків.

Зазвичай дитина-жертва страждає одночасно від декількох видів насильства. Так, інцест (сексуальне насильство) неминуче супроводжується руйнуванням сімейних стосунків та довіри в сім'ї, маніпулятивними стосунками, а часто й залякуванням з боку кривдника, що кваліфікується як психологічне насильство. Складовою частиною практично всіх видів насильства є фізичне (побиття) та емоційне (загрози вбити або покалічити).

Одним з проявів жорстокого поводження з дітьми є також відсутність у жінки любові до дитини, коли та ще перебуває в материнській утробі, тобто від небажаної вагітності. її, що ще нічим себе не проявила, вже не люблять, не думають і не піклуються про неї. Будучи емоційно відкинутими ще до народження, такі діти народжуються раніше терміну в два рази частіше в порівнянні з дітьми від бажаної вагітності, вони частіше мають недостатню масу тіла, частіше хворіють у перші місяці життя, гірше розвиваються.

Насильство над дітьми можна класифікувати також за такими ознаками:

o у залежності від стратегії кривдника: явне та приховане (непряме);

o за часом: те, що відбувається зараз, і те, що трапилося в минулому;

o за тривалістю: одноразове або багаторазове, що триває роками;

o за місцем та оточенням: вдома - з боку родичів; у школі - з боку педагогів або дітей; на вулиці - з боку дітей або незнайомих дорослих.

o Будь-який вид жорстокого поводження з дітьми веде до найрізноманітніших наслідків, але поєднує їх одне - збитки здоров'ю дитини чи небезпеку для її життя. Негативними наслідками для здоров'я є: втрата чи погіршення функції якого-небудь органа, розвиток захворювання, порушення фізичного чи психічного розвитку. З 100 випадків фізичного насильства над дітьми приблизно 1-2 закінчуються смертю жертви насильства. Наслідками фізичного насильства є синці, травми, переломи, ушкодження внутрішніх органів: печінки, селезінки, бруньок і ін. Потрібен час, щоб залікувати ці ушкодження, але ще більше часу і зусиль потрібно для того, щоб залікувати сердечні рані, психіку дитини, що постраждала від побоїв.

o Розрізняють наближені і віддалені наслідки жорстокого поводження і неуважного ставлення до дітей.

o До наближених наслідків належать фізичні травми, ушкодження, а також блювота, головний біль, втрата свідомості, характерні для синдрому струсу, що розвивається в маленьких дітей, яких беруть за плечі і сильно трясуть. Окрім зазначених ознак, у дітей під час цього синдрому з'являється крововилив в очні яблука. До найближчих наслідків належать також гострі психічні порушення у відповідь на будь-який вид агресії, особливо на сексуальну. Ці реакції можуть проявлятися у вигляді порушення, прагнення кудись бігти, сховатися або глибокої загальмованості, зовнішньої байдужності. Однак в обох випадках дитина охоплена найгострішим переживанням страху, тривоги і гніву. У дітей старшого віку можливий розвиток важкої депресії з почуттям власної збитковості, неповноцінності.

Серед віддалених наслідків жорстокого поводження з дітьми виділяються порушення фізичного і психічного розвитку дитини, різні соматичні захворювання, особистісні та емоційні порушення, соціальні наслідки.

Порушення фізичного і психічного розвитку

У більшості дітей, що живуть у родинах, де застосовуються важкі фізичні покарання, лайка на адресу дитини і є "методами виховання", чи в родинах, де діти позбавлені тепла, уваги, наприклад, у родинах батьків-алкоголіків, наявні ознаки затримки фізичного і нервово-психічного розвитку. Закордонні фахівці назвали цей стан дітей "нездатністю до процвітання".

Діти, що зазнавали жорстокого ставлення до себе, часто відстають у рості, масі чи у тому та іншому від своїх однолітків. Вони пізніше починають ходити, говорити, рідше сміються, вони значно гірше встигають у школі, ніж їхні однолітки. У таких дітей часто спостерігаються "дурні звички": ссання пальців, кусання нігтів, розгойдування, заняття онанізмом. Та й зовні діти, що живуть в умовах зневаги їхніх інтересів, фізичних й емоційних потреб, виглядають по-іншому, ніж діти, що живуть у нормальних умовах: у них припухлі, "заспані" очі, бліде обличчя, скуйовджене волосся, неохайність в одязі, інші ознаки гігієнічної занедбаності - педікульоз, висипання, неприємний запах від одягу і тіла.

Різні захворювання як наслідок жорстокого поводження

Захворювання можуть носити специфічний для окремого виду насильства характер: наприклад, під час фізичного насильства наявні ушкодження частин тіла і внутрішніх органів різного ступеня тяжкості, переломи кісток. Під час сексуального насильства можуть бути захворювання, що передаються статевим шляхом: інфекційно-запальні захворювання геніталій, сифіліс, гонорея, СНІД, гострі і хронічні інфекції сечостатевих шляхів, травми, кровотечі із статевих органів і прямої кишки, розриви прямої кишки і піхви, випадання прямої кишки.

Незалежно від виду і характеру насильства в дітей можуть спостерігатися різні захворювання, що належать до психосоматичних: ожиріння чи, навпаки, різка втрата ваги, що обумовлено порушеннями апетиту. Під час емоційного (психічного) насильства нерідко бувають шкірні висипання, алергійна патологія, виразка шлунка, під час сексуального насильства - непояснений (якщо ніяких захворювань органів черевної порожнини і малого таза не виявляється) біль внизу живота. Часто в дітей розвиваються такі нервово-психічні захворювання, як тики, заїкуватість, енурез (нетримання сечі), енкопрез (нетримання калу), деякі діти повторно потрапляють у відділення невідкладної допомоги з приводу випадкових травм, отруєнь.

Психічні особливості дітей, які постраждали від насильства

Практично всі діти, що постраждали від жорстокого поводження і зневажливого ставлення, пережили психічну травму, в результаті чого вони розвиваються з визначеними особистісними, емоційними і поведінковими особливостями, що негативно впливає на їхнє подальше життя.

Діти, що зазнали різного роду насильства, самі стають агресивними, що найчастіше виливається на більш слабких: молодших за віком дітей, на тварин. Часто їхня агресивність виявляється в грі, часом спалахи їхнього гніву не мають видимої причини.

Деякі з них, навпроти, надмірно пасивні, не можуть себе захистити. І в тому, і в іншому випадку порушується контакт, спілкування з однолітками. У занедбаних, емоційно депривованих дітей прагнення будь-яким шляхом привернути до себе увагу іноді виявляється у вигляді зухвалого, ексцентричного поводження.

Діти, що пережили сексуальне насильство, здобувають невластиві віку пізнання про сексуальні стосунки, що проявляється в їхній поведінці, в іграх з іншими дітьми чи з іграшками. Навіть маленькі діти, які не досягли шкільного віку, які постраждали від сексуального насильства, згодом самі можуть стати ініціаторами розпусних дій і втягувати в них велике число учасників.

Найбільш універсальною і важкою реакцією на будь-яке, а не тільки сексуальне насильство, є низька самооцінка, що сприяє збереженню і закріпленню психологічних порушень, пов'язаних з насильством. Особистість з низькою самооцінкою переживає почуття провини, сорому.

Для неї характерна постійна переконаність у власній неповноцінності, у тому, що "ти гірше всіх". Унаслідок цього дитині важко домогтися поваги оточуючих, успіху, спілкування її з однолітками ускладнені.

Серед цих дітей, спостерігаються часті депресії, навіть у дорослому віці. Це виявляється в приступах занепокоєння, безпричинної туги, почуття самітності, порушеннях сну. У старшому віці у підлітків, можуть спостерігатися спроби покінчити з собою чи завершені самогубства.

Почуваючи себе нещасливими, знедоленими, пристосовуючись до ненормальних умов існування, намагаючись знайти вихід з положення, що створилося, вони і самі можуть стати шантажистами. Це, зокрема, стосується сексуального насильства, коли в обмін на обіцянку зберігати таємницю і не ламати звичного сімейного життя, діти вимагають у дорослих ґвалтівників гроші, солодощі, подарунки.

Соціальні наслідки жорстокого поводження з дітьми

Можна виділити два наслідки, що виявляються одночасно: шкода для жертви і для суспільства.

Діти, що пережили будь-який вид насильства, відчувають труднощі соціалізації: у них порушені зв'язки з дорослими, немає відповідних навичок спілкування з однолітками, вони не мають достатнього рівня знань і ерудиції, щоб завоювати авторитет у школі тощо. Рішення своїх проблем діти - жертви насильства - часто знаходять у кримінальному, асоціальному середовищі, а це часто сполучено з формуванням у них пристрасті до алкоголю, наркотиків, вони починають красти і здійснювати інші протиправні дії.

Дівчинки нерідко починають займатися проституцією, у хлопчиків може порушуватися статева орієнтація. І ті й інші згодом відчувають труднощі у разі створення власної родини, вони не можуть дати своїм дітям досить тепла, оскільки не вирішені їхні власні емоційні проблеми.

Як говорилося вище, будь-який вид насильства формує у дітей і підлітків такі особистісні і поведінкові особливості, які роблять їх малопривабливими і навіть небезпечними для суспільства.

Які ж суспільні втрати від насильства над дітьми? Це, насамперед, утрати людського життя в результаті вбивств дітей і підлітків, їхніх самогубств, це втрата в їхній особі продуктивних членів суспільства внаслідок порушення їх психічного і фізичного здоров'я, низького освітнього і професійного рівня, кримінальної поведінки. Це втрата в їхній особі батьків, здатних виховати здорових у фізичному і моральному відношенні дітей. Нарешті, це відтворення жорстокості в суспільстві, оскільки колишні жертви самі часто стають ґвалтівниками.

Тож шановні батьки! Усвідомте: насилля починається в серці й розумі; спосіб дій визначається способом мислення. Перегляньте спосіб життя вашої родини. Встановіть сувору батьківську заборону на перегляд насильницьких сцен у фільмах та комп’ютерних іграх. А щоб ця заборона була сприйнята дітьми з розумінням, то може почнемо з самих себе? І ще, не підштовхуйте дітей вирішувати свої проблеми за принципом «з вовками жити, по вовчому вити». Ви ж не хочете самі жити серед вовків, якими можуть стати власні діти по відношенню до вас?

Якщо ж ми навчимося по-справжньому любити наших дітей та мудро виявляти турботу про їхнє майбутнє, то й діти віддячать нам любов’ю та турботою.

Анкетування «Чи гарні ви батьки?»

Мета:перевірити правильність виховання батьків.

1.Чи стежите ви за статтями в часописах, телевізійними або радіопрограмами на педагогічну тематику? Чи читаєте ви час від часу книжки про проблеми виховання?

2.Чи вважаєте ви недоліки в поведінці вашої дитини результатом упущення вами якихось моментів у вихованні?

3.Чи є ви разом із чоловіком ( дружиною ) однодумцями у вихованні ваших дітей?

4.Чи приймаєте ви допомогу вашої дитини в якійсь діяльності, навіть у тому випадку,якщо справа від цього не виграє?

5.Чи забороняєте ви щось або караєте дитину тільки в тому випадку, коли це цілком виправдано і необхідно?

6.Чи вважаєте ви послідовність у вихованні одним з основних педагогічних принципів?

7.Чи вважаєте ви,що середовище й оточення – один із чинників, який істотно впливає на виховання дитини?

8.Чи вважаєте ви заняття спортом і фізкультурою чинниками гармонійного розвитку дитини?

9.Чи вважаєте ви, що краще попросити про щось свою дитину, ніж наказати це зробити?

10. Якщо вам доводиться сказати дитині:»У мене зараз немає вільного часу» або «Почекай, поки я скінчу роботу», чи буває вам від цього неприємно?

За кожну позитивну відповідь поставте собі два бали; за відповідь «інколи» -1 бал; за негативну відповідь - 0 балів.

Менше 6 балів – справи ваші кепські. Спробуйте терміново почати вивчення азів батьківської педагогіки.

Від 7 до 14 балів – поняття про батьківські обов’язки у вас є, але необхідно більше часу й уваги приділяти дітям, частіше з ними спілкуватися.

Більше 15 балів – ви справляєтесь з батьківськими обов’язками, але не заспокоюйтеся на цьому і не думайте, що ви робите все можливе – в батьківській праці не буває меж.

Презентація "Модель "Робота з батьками"
https://docs.google.com/presentation/d/e/2PACX-1vTO_uXHIc1n6giSCP8wWvIJvMpX0LTjSCSCP2kZZf0WMeDpfLtcjuV5jloGACt32Tpi_3MvNRZqBTAP/pub?start=false&loop=false&delayms=3000

Структура роботи з батьками

Педагогічна вітальня	Педагогіч-ний тренінг	Консуль-тації	Анкетувань- ня
„круглий стіл”	Ділові ігри	Групові	Тестуван- ня
Усний журнал	Дискусії	Індивіду-альні	Вікторини
Вечір запитань і відповідей	Аналіз ситуацій	Клуб знавців	Діагносту-вання
Педагогічний калейдоскоп	Мозкова атака	Прес - конференція	Експрес – опитування
	Рольові ігри		Вивчення проективних методик

Методичні поради вчителям

Щодо роботи з батьками

Провідна ідея. На основі нестандартних форм і методів роботи з батьками організувати більш гуманне демократичне виховання і навчання дітей в сім’ї, за якого педагоги і батьки, керуючись принципами єдиного підходу до виховання та навчання дітей, постійно обмінюються досвідом, втілюючи в практику найбільш цінні, передові прийоми впливу на дитину.

Концепція виховання.

- Удосконалення педагогічних знань, педагогічної культури взаємостосунків, розвиток практичних умінь батьків у вихованні дітей;

- Всебічне виховання дитини в школі і вдома, створення атмосфери взаємоповаги на принципах єдиного підходу до виховання і навчання дітей;

- Демократизація і гуманізація всіх процесів виховання та навчання дітей у сім’ї;

- Позитивний приклад поведінки і стосунків з оточуючими всіх дорослих членів сім’ї, систематичне залучення дітей до побутової господарської діяльності, виховання поваги до праці дорослих;

- Здійснення індивідуального, диференційованого підходу в роботі з сім’єю з урахуванням освітнього рівня батьків, життєвого досвіду, участі батьків у вихованні дітей;

- Формування психологічної готовності до навчання в школі шляхом постійної співпраці батьків, учителів.

Технологія. Використання високоефективних методів і прийомів роботи з батьками: анкетування, тестування батьків, експрес – опитування, реклама, оформлення запрошень, обговорення педагогічних ситуацій, вивчення проектних методик, індивідуальні бесіди з батьками, відвідування сімей учнів, моделювання ігрових і проблемних ситуацій, вивчення передового досвіду сімейного виховання, участь батьків у педагогічних радах, практичні поради і рекомендації з певної проблеми.

Нетрадиційні форми роботи з батьками. Бесіди за „круглим” столом, усний журнал, дискусійний клуб, педагогічна вітальня, вікторина, брейн – ринг, клуб знавців, прес – конференція, педагогічний тренінг, вечір запитань і відповідей, ділова гра, педагогічний калейдоскоп.

Батьківські збори

Для удосконалення проведення зборів необхідно провести семінари – практикуми, на яких варто розглянути питання підготовки і проведення зборів, шляхи підвищення батьківської активності. Доцільно обговорити рекомендації, які подані в посібниках, визначити загальні вимоги до підготовки і проведення зборів, створити запитальник для батьків, пам’ятки. Повідомити про збори варто заздалегідь, за тиждень – два.

Запитальник може бути такого змісту:

Шановні батьки!

Просимо Вас взяти участь у підготовці до класних батьківських зборів на тему ......................................

Пропонуємо подумати над такими питаннями:

Питання формулюються з урахуванням теми заходу, соціальних, педагогічних, психологічних аспектів виховання. Також заздалегідь з’ясовується, хто може виступити на зборах.

До батьківських зборів рекомендується підготувати інформаційну сторінку (розгортку, ширму, дошку), яка може містити наступну інформацію:

ü „Наші успіхи”: виконання програми з певного питання (залежно від теми зборів).

ü „Наші завдання”: завдання, які потрібно вирішити разом із батьками.

ü „Консультації”: короткий виклад теми зборів, її значення у вихованні дітей.

ü „Література з теми” (список з анотаціями).

ü „Дитяча художня література”: список з рекомендаціями до її використання в певному аспекті виховної діяльності.

ü „Наші проблеми” (відповідно до теми зборів).

Активні збори передбачають показ занять – бесід, обговорення, отримання батьками пам’яток із теми. Організуючи батьківські збори за такою схемою, можна досягти більшої зацікавленості й активності батьків. Така форма дає змогу батькам краще зрозуміти свою дитину, сприяє зростанню почуття відповідальності за виховання дітей, згуртовує колектив батьків.

Ділові ігри

Ділова гра – простір для творчості. Вона максимально наближує учасників до реальності, формує навички швидкого прийняття педагогічно правильних рішень, вміння вчасно побачити і вправити помилку.

Орієнтовна структура гри:

1. Підготовчий етап містить визначення мети, завдань, організаційних правил, що регламентують хід гри, вибір дійових осіб відповідно до ролей, підготовку унаочнення та обладнання.

2. Хід гри, що передбачає виконання всіма учасниками гри необхідних правил і дій.

3. Підсумок гри, аналіз її результатів.

4. Метою ділових ігор зазвичай є формування та закріплення певних навичок, уміння запобігти конфліктним ситуаціям.

Вечори запитань і відповідей

Вечір запитань і відповідей – це концентрована педагогічна інформація з різноманітних питань, які часто є дискусійними, і відповіді на них іноді набувають гарячого, зацікавленого обговорення. Роль цих вечорів – озброїти батьків педагогічними знаннями не тільки в самих відповідях, що теж дуже важливо, а й у формі проведення цих вечорів. Вони мають відбуватися як вільне, рівноправне спілкування батьків і педагогів, як уроки педагогічних роздумів.

Батькам потрібно повідомити про проведення вечора не пізніше, ніж за місяць. Протягом цього часу згрупувати питання, розподілити їх у педагогічному колективі для підготовки відповідей, бажано запросити спеціалістів – медика, психолога тощо.

Щоб розподілити питання, доцільно використати анкетування, запитальники, експрес – опитування.

Наприклад. Тема. Спілкування дітей і дорослих у сім’ї.

Орієнтований план заняття.

1. Консультація психолога „Спілкування в сім’ї. Культура спілкування”.

Відповіді на запитання батьків.
Експрес – опитування батьків.
Обігрування педагогічних ситуацій, обговорення.
Пам’ятки для батьків.

Зустріч за "круглим столом"

Такі зустрічі розширюють кругозір не тільки батьків, а й педагогів. Бажано продумати оформлення заходу, яке має сприяти відвертості і роздумам. Теми можуть бути різноманітними. Зокрема, обговорення різних ситуацій із сімейного життя, проблем, що виникають у процесі виховання. За такої форми роботи практично жоден із батьків не лишається поза обговоренням, всі беруть активну участь, ділячись цікавими спостереженнями, даючи корисні поради. Педагог або психолог обов’язково мають підсумувати обговорення.

Педагогічний калейдоскоп

Обговорюються різноманітні проблемні ситуації, вирішення яких передбачає знання педагогічних основ виховання дітей батьками, а також ситуації, вирішити які можливо тільки разом із дітьми. Такі заняття дають змогу краще пізнати дитину, вдосконалити взаємостосунки батьків і дітей, звернути увагу на недоліки у вихованні, прийняти додаткові корекційні заходи впливу, спрямувати дії батьків у потрібне русло.

Наприклад. Тема. Пізнай свою дитину.

Орієнтований план заняття.

1. Розв’язок педагогічних ситуацій.

„Відгадай – но”.
Гра з батьками.
експрес – опитування.
Сторінки педагогічної літератури.

Поради батькам щодо

психологічної підготовки дитини до школи

1. Основні психологічні причини виникнення труднощів адаптаційного періоду:

- недостатній досвід спілкування з дорослими й однолітками;

- недорозвиненість мовлення;

- надмірно емоційний характер спілкування з дитиною в сім’ї;

- не сформованість звички виконувати вимоги дорослих і дотримуватися певних правил поведінки;

- побоювання, недовіра до школи внаслідок неправильної орієнтації з боку батьків.

2. Добре, якщо зацікавите дитиною школою, виключите бажання навчатися, розповідатиме про школу позитивно, не залякуючи невдачами.

Привчайте дитину до самостійності.
Важливо навчити дитину ввічливого спілкування з незнайомими людьми.

Анкетування батьків

„Мінуси перетворюємо в плюси”

1. Що, крім знань, набуває дитина в школі?

За якими ознаками можна судити про наявність здібностей у дитини?
Наполеглива праця і розвиток здібностей – як вони пов’язані між собою?
Проаналізуйте поведінку, звички, інтереси Вашої дитини. Якої Ви думки про її здібності?
Чи аналізуєте Ви разом із дитиною труднощі та недоліки в її навчанні?
Як виховати самостійність у навчанні?
У чому полягає вимогливість до дитини? Які вимоги необхідно ставити дітям?
Як часто звертаються до Вас діти по допомогу під час виконання домашнього завдання?
Які методи заохочення і покарання Ви застосовуєте в стимулюванні навчання дітей?
Для молодших учнів закономірне невміння зосереджуватися тривалий час. Чи тренуєте Ви увагу своєї дитини? Як саме?
Як допомогти дитині відчути впевненість у своїх силах?
У чому, на Вашу думку, причини неуспішності дитини?
Чи пов’язуєте Ви неуспішність у навчанні з майбутнього неуспішністю у дорослому житті? Чому?
Чому дуже важливо, щоб діти відчували доброзичливе ставлення батьків до свого навчання?

„Ви і Ваша дитина”

Так Іноді Ні

Чи подобається Вам Ваша дитина?

Чи дослухаєтесь, про що вона говорить?
Чи дивитеся на дитину, коли вона говорить?
Чи намагаєтесь створити у дитини відчуття важливості того, про що вона говорить?
Чи виправляєте мову дитини?
Чи визнаєте право дитини на помилку?
Чи смієтеся разом із дитиною?
Чи знаходите кожного дня час для дитини (бесіда, спільне читання, прогулянка)?
Чи поділяєте дитячі інтереси, захоплення?
Чи є у дитини вдома власний куточок (кімната, стіл, поличка)?
Чи є у дитини своя бібліотечка?
Чи подаєте приклад у читанні газет, книг, журналів?
Чи дивитеся телевізор разом із дитиною?
Чи обговорюєте побачене і почуте разом?
Чи є у дитини можливість гратися, ліпити, малювати, займатися улюбленою справою?
Чи влаштовуєте сімейні прогулянки до лісу, парку, річки?

17.Чи намагаєтесь ознайомити дитину з визначними місцями рідного міста

МИНУЛЕ ТВОГО КРАЮ, ТВІЙ РОДОВІД

Мета: розширити знання дітей про минуле свого краю, про історію і сьогодення Дніпропетровщини. Дати поняття про складання дерева родоводу. Виховувати повагу до пам’яті своїх предків. Показати значимість зв’язків поколінь для розбудови і розвитку України.

Твій рідний дім і батьківський поріг,

Може, це й не місце, де ти народився.

Скоріш за все – це просто почуття,

Що повік лишиться.

Діти, назвіть адресу, за якою ми проживаємо. Це село Писбмечеве, с. Безбородькове, с.Стародніпровське, с. Пшеничне Солонянського району Дніпопетровської області.

Що ви знаєте про історію заснування, історію виникнення назви наших сіл?

/розповідь дітей/

Свою історію мають не тільки міста, села, а й кожна сім’я. Кожен рід – це велике дерево, а ви на ньому – гілочки, які швидко ростуть, міцніють, бо живляться соками великої гілки – сім’ї. Сім’я – то ваші мами й тата, бабусі, дідусі. Вона тим міцніша, чим сильнішою є дружба, взаємодопомога і злагода в родині. Як гілка зростається міцно зі стовбуром – не відчахнути, не відламати, так і сім’я в роді – ніколи не ослабне, поки буде споживати соки землі – матінки через мову, звичаї, обряди, свята, пісні, іграшки, родинні реліквії, взаємоповагу і любов. Всі дерева – роди – це могутній народ, якого нікому не здолати, поки він береже своє коріння і живиться пам’яттю його, його історією. Тому слід пам’ятати, поважати, берегти своїх найближчих родичів, всі гілки свого родоводу.

В житті є берег, куди не часто,

Але приходиш чи шлеш листи.

Там рідна хата, старенька мати,

Крислата вишня буде цвісти.

Росяні ранки, ясні світанки

І як в дитинстві наш сад шумить,

Високі зорі, мрії прозорі

І ти злітаєш, чекай лиш мить.

Там вишні гілка постука дзвінко,

Розгонить наші рожеві сни,

Вітрами осінь, як лист розносить

Нас по світах, туди й сюди.

Туди, де хата й старенька мати

Приходь частіше, чи шли листи.

Поки чекають та виглядають,

Поки живі ще, спіши прийти.

Ви мали попереднє завдання: скласти вдома дерево свого роду. Послухаємо, що одержалось. В кожному роді є визначні люди, майстри своєї справи, учасники війни…

В Україні здавна був звичай знати всіх родичів до сьомого коліна. На сьогодні ви ще не змогли цього зробити. Відвідайте своїх родичів, візьміть їхні старі сімейні альбоми, розгляньте фотографії, розпитайте про них. Відвідайте цвинтар, написи на хрестах і пам’ятниках доповнять ваш записник.

/розповідь дітей/

Історія країни, міста, села, нерозривно зв’язана з історією кожного роду, кожної людини. Бо, як ми вже казали, всі разом ми є народ. І чим міцніша родина, всі родини, тим могутніший народ. Тому бережіть і плекайте у своїх душах це святе почуття.

РОДОВІД

Живи мене, моє коріння,

Напитись сили – соку дай.

Я ж, як вербиченька розквітла,

Твоєю силою зростаю.

Мене колишеш ти в колисці,

Плекаєш парость молоду,

З тобою зрісшись воєдино,

Дочкою вдячною зросту.

Свято кращих сімей

«Тата, мама і я – українська сім’я»

Святково оформлено місце проведення свята. Плакатами, малюнками прикрашені стіни класної кімнати. Вислови про родину, сім’ю, приказки, прислів’я. звучить українська пісня.

У залі присутні запрошені сім’ї, родини.

Читці (на фоні пісні)

1. Україна – вона у всьому, що оточує нас. Все рідне й близьке кожному з нас. І червона калина, що росте на подвір’ї, і рушничок, вишитий старенькими бабусиними руками.

2. Україна – це земля наших батьків, предків.

3. Пам'ять поколінь … Це ж жива історія українського народу.

4. Адже з родовідної пам’яті, з любові і поваги до членів родини виростає любов до народу, до рідної мови, до землі, де ти народився і живеш.

(звучить українська пісня)

Діалог дітей з батьками

Хлопчик. Тату, хто ми без міцного зв’язку зі своїм минулим?

Дівчинка. Без пам’яті про вічне тепло батьківської руки, маминого серця?

Батько. Зі знання свого родоводу починається Людина.

Бабуся. А корені кожного з вас починається з батьківської домівки.

Мама. З голосу материнської душі над колискою. І той голос, мов заповіт, вкарбовано в наші серця навічно.

Діти. Мамо, бабусю, заспіваємо, як бувало …

(Співають матері з бабусею)

(Виходять діти з квітами)

1. Спасибі Вам, хороші наші бабусі, дідусі, татусі, мами,

Що Ви тут сьогодні з нами.

2. Спасибі Вам, рідні, за щастя ясне,

Що дали Ви світу дитятко своє.

3. Спасибі Вам за роботу,

За руки Ваші й турботу!

4. І вся весела дітвора

Вам зичить щастя і добра!

(На столики у вази ставлять квіти. Діти сідають біля своїх батьків.)

Кл. керівник. Незвичайне, величне у нас сьогодні свято у ці весняні теплі дні. Це символічно. Адже в цей час все живе починає з новою силою пробуджуватись, воскресає природа, земля. А дивлячись сьогодні на ці милі, юні голівки дуже хочеться, щоб і в їхніх душах, серцях пробуджувалась, розвивалась доброта, душевна теплота, духовність.

Швидко плине час. Ще швидше виростають діти. Клопоти. Будні. Вже не повернути тих радісних хвилин, коли твоя дитина вимовила перше слово, зробила перші кроки.

Час іде. Діти стають дорослими. Заводять сім’ї.

Сім’я … Важко переоцінити роль сім’ї у вихованні високих моральних якостей дитини. Моральні цінності української родини – це ваше велике національне надбання.

Сім’я – це джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави. Хочеться, щоб ця річка була повноводною і широкою, аби велика наша родина українська була щасливою і красивою.

На нашім родиннім святі ми щиро вітаємо сім’ї:

……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….

Бережуть в цих сім’ях коріння роду, гарно виховують своїх дітей, онуків, люблять народну пісню, поезію, танець.

Сьогодні ми славимо і величаємо вас!

(виходять діти)

1-а дитина. Вклонімося бабусі своїй рідненькій,

Що як бджілка щодня устає раненько.

2-а дитина. Уклонімося щодня дідусеві низько,

Бо турботи його для мене близенько.

3-я дитина. Уклонімося щодня матусі ще нижче,

Бо серденько її до мого ближче.

4 –а дитина. Уклонімося батькові щодня

низенько,

Бо серденько його до мого близенько.

Читець.

Я люблю свою хату і подвір’я, й садок,

Де сонця багато і в жару, і в холодок.

Тихо й затишно, квіти коло хати цвітуть.

І невтомно все літо бджоли коло хати гудуть.

Все для мене тут рідне … стіни білі, як сніг,

І віконце привітне, і дубовий поріг.

Рідна казка про гнома, рідна стежка і сад…

Всюди … добре, а вдома, краще, кажуть, стократ.

(пісня «Де згода в сімействі»)

Кл. керівник. Як могутня ріка бере силу з маленьких джерел, так і народ збагачується малими сім’ями, родинами, дружніми, працьовитими. А щоб роду не було переводу, він має жити багато, багато літ і коріння роду треба берегти, як у пісні співається «З роду в рід життя кладе мости, без коріння саду не цвісти».

/ вікторина «Наш родовід «Хто кому ким доводиться»»/

1. Батько діда, батьківського або материного батька – прадід.

2. Сестра чоловіка – зовиця.

3. Дочка брата або сестри – племінниця.

4. Брат батька або матері – дядько.

5. Батьки одного з подружжя щодо батьків або родичів іншого – свати.

6. Дружина сина для його батьків, братів, сестер – невістка.

7. Син сина або дочки – онук.

8. Дружина дядька – дядина.

9. Ряд поколінь, що походять від одного предка – рід.

10. Історія поколінь певного роду – родовід.

Кожна родина має свої обереги, що бережуть рід від лиха, від всього злого.

/демонстрація з поясненням/

Гумористичні сценки

Погана вихователька

- Тату, мама не вміє виховувати дітей …

- Як?

- А так! Вона, наприклад, вкладає мене спати, коли мені зовсім не хочеться, а будить тоді,коли дуже хочеться спати…

Рано встав

- Не розумію, як ти міг натворити стільки дурниць за один день? – каже мати Петрикові.

- А я ж сьогодні рано встав!

Конкурс – інтелектуальне шоу

1. Улюблене видовище барана? (нові ворота)

2. Казкові апартаменти, в які не вписувався ведмідь? («Теремок»)

3. Перший американський зустрічний у Колумба? (індієць)

4. Брехня з натяком. (казка)

5. Його просили заспівати, і він помер. (Колобок)

6. Коняка на пенсії. (кляча)

7. Театральне меню. (репертуар)

8. Об’єкт Моськиної критики. (слон)

9. Перекладена для відер. (коромисло)

10. Завідуючий складом за щокою. (хом’як)

11. Бойовий снаряд, на якому літав на Місяць барон Мюнхаузен? (ядро)

12. Складова частина мозку Віні – Пуха? (стружки)

13. Подія в житті людини, в переддень якої не лишається й сліду від раніше отриманих ран, спадин, царапин і т.ін.? (весілля)

14. Фрукт, який людина носить в глазиці. (яблуко)

15. Вид творчості печерних мешканців, а в наші дні – футбольних шанувальників. (стінопис)

16. Головне вбрання настільної лампи. (абажур)

17. Річка, на берегах якої боровся з епідемією казковий лікар. (Лімпопо)

18. Спортивний снаряд з млинцями. (штанга)

19. Персональне досьє учня. (щоденник)

20. Овочевий пологовий будинок. (капуста)

21. Омана в пустелі. (міраж)

22. Собака з хімічною завивкою. (пудель)

Гумористичні сценки

Вагома причина

-Петрику, твій братик зустрічає мене коло воріт і цілує …а ти чому не береш з нього приклад? – запитує мама сина.

- Тому що я не розбив велику люстру у світлиці …

Пам’ятає

-Скільки тобі разів буду говорити, щоб не писав олівцем по стіні, - докоряє мати синові.

-Скільки? – перепитує син. – оце буде сьомий…

Конкурс «Ми малюємо»

Кожний з учасників із зав’язаними очима на дошці малює картинку на запропоновану тему.

Круглий стіл «Звичаї, традиції моєї родини».

Конкурс «Захоплення моєї родини».

Кл. керівник. Які ж талановиті наші діти! Як вони пильно вдивляються в нас, в наші серця. Кажуть, наші діти ростуть черствими, егоїстичними. Неправда!

Дивіться, які поетичні клятви – вони наказ нам дають.

/виходять діти і виносять на великому папері «Наказ». Читають./

1.Кажуть, нашими устами завше істина глаголить.

Тож послухайте, дорослі, наші радощі і болі.

2. Я звичайно розумію, нас багато у Вітчизни,

Вистача їй роботи, ну і клопотів звісно!

3. Та почуєм ми чимало, бо є й дається нам багато,

Наші примхи щохвилинні не вдоволить жоден

тато!

4.Попереджую зарання, як зважать на наші

примхи,

завтра не оберетесь з нами безліч клопотів і

лиха…

5.Не завжди нас варто пестить, не в усьому треба

слухать,

Як розійдемося надто, можна й прикрутить нам

вуха.

6.Щоб росли ми чесні й чисті, як брати і сестри

щирі,

щоби світ оцей чудесний нами радувався в мирі.

7.Як зростемо гожі, вернемось до мами і тата,

Щоб за все, за все на світі всім шану трепетно

віддати!

Батько. Дорогі наші діти! Ми, ваші батьки, мріємо, щоб ви виросли справжніми людьми. Ми віримо в вас! Адже в кожного з вас є хороша родина, оселя, де вас вчимо гарно жити, поважати людей, бути чуйним до ближніх своїх, до своїх друзів, де вчимо допомагати один одному, любити один одного.

Мати. Діти, ви повинні знати, що у вашого народу є своя доля, своє життя, своя історія. Ми повинні зберегти усе.

Дерево гине без коріння. У нас, українського народу, є теж коріння – це його традиції, звичаї, пісні. Забудемо своє минуле – висохне коріння нашого народу. Зберегти про них пам'ять – наш обов’язок, як перед минулим, так і перед майбутнім поколінням.

Вам, наші діти, коріння роду берегти!

Бабуся. Ми віримо, що нашому роду не буде переводу!

Кл. керівник. Нехай у царстві батьків і дітей наших передаються з покоління в покоління працездатність і достаток, довіра й подяка, добрий звичай і спомин про великі діла.

Добігає наша зустріч кінця. Ми здружилися, поріднилися. Ви побачили своїх дітей, внуків, їхні захоплення, вміння. Які ми цікаві, сильні, талановиті разом!

Хай щастям і сміхом повниться наш дім!

Дай же, Боже, всім вам, рідні, многих, добрих, щасливих літ!

/виходять діти/

Діти (разом).

Дорогі наші рідні!

Хай в житті вам радість буде!

Розквітає як той цвіт.

1.Хай роки ідуть, а чоло не сивіє,

Онуки ростуть, а душа молодіє.

2.Хай щастям і сміхом повниться ваш дім.

За ласку й турботу низький вам уклін!

3.Живіть нам, рідненькі, живіть нам на світі –

І будемо ми всі любов’ю зігріті.

4.Бо поки є діти, є сонце,

Доти пташина, цвіт під віконцем.

5.Доти краса, доти поміч, розрада.

Всі. Живіть нам, рідненькі, сто років на радість!

Кл. керівник. Тож хай вашому роду не буде переводу!

А заключним акордом нашого свята хай буде пісня.

/діти виконують пісню/

ТРАДИЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ РОДИНИ

МЕТА: пробудити в учнів національну свідомість, ознайомити з традиціями української сім’ї, наголосити на потребі оберігати як святиню традиції своєї родини, виховувати у дітей любов до рідних.

ОБЛАДНАННЯ: українські костюми, рушники, Конституція України.

Звучить пісня «Родина, родина …»

Кл. керівник. Добрий день, люди добрі! Сьогодні ми зібрались з вами на виховну годину, присвячену традиціям української сім’ї, родині.

Традиції передаються з покоління в покоління, доповнюються, збагачуються, урізноманітнюються.

З чого ж починається сім’я? З шлюбу і взаємної згоди двох молоди людей. Обряд створення нової сім’ї майже повністю зберіг до наших днів звичаї: всюди нареченого і наречену супроводжували бояри, дружки, світилки. У різних весільних обрядах брали участь коровайниці, свашки, свати, старости.

Сценка – мініатюра.

Наречена з дружкою запрошують на весілля.

- Тітко, Наталко? Ви дома?

- Дома, хто там? Заходьте.

- Добрий день!

- Добрий. Ой які гарні дівчата завітали до нас в гості!

- Просили батько, мати і я прошу вас до нас на весілля.

(віддають шишку)

- Спасибі, Оксанко, за запрошення. Нехай тобі Бог допомагає!

- А ваша сусідка, тітка Олена, дома?

- Дома, дома. Собаки у них в дворі немає, так що йдіть сміливо, не бійтеся.

Зараз змінився процес запрошення, шишку каменіла листівка – запрошення.

З народженням дитини в сім’ї здійснювали слідуючий звичай, традицію. Ви подивитесь сценку і можливо здогадаєтесь про яку традицію іде мова.

Сценка – мініатюра.

Батько новонародженої дитини з хлібом – сіллю на рушнику заходить в хату до друзів і запрошує:

- Максиме і Одарко, ми з Оленою запрошуємо вас бути нам за кума і куму, хрещеним батьком і матір’ю нашому новонародженому сину Петрику.

- Спасибі тобі, Миколо, за запрошення, дякуємо за хліб – сіль, за довіру і згодні бути вашими кумами.

Сценка – мініатюра.

Заходить мати з «дитиною» садить її на стілець застелений кожухом і батько просить кума:

- Виконайте свій обов’язок, куме. (Кум підстригає сина)

Мати. А ви, кумонько, закопайте це волосся під яблунькою, щоб у мого синочка волосся росло густим та кучерявим.

Батько. Давайте побачимо ким буде наш син як виросте. (Підносять сину блюдце з стаканом, грішми, ручкою).

Мати. Запрошую всіх до столу скуштувати тих страв, що я приготувала.

Кл. керівник. Так хто згадав про які звичаї йшла мова в цих сценках? Подивіться ще одну сценку і подумайте про яку традицію йде мова.

Сценка – мініатюра.

Лунає пісня «Как родная меня мать провожала» . Мати, батько, друзі проводжають сина в армію.

- Ходи сину в далекі краї та повертайся живим і здоровим.

- Хай дорога твоя буде легкою.

- Не забувай нас, пиши листи

- Я обіцяю дочекатись тебе.

(Хлопець – допризовник перев’язаний стрічками)

Кл. керівник. Так про який звичай іде мова? Звичайно, це проводи в армію.

Програма виховної години на сьогодні виконана, але є до вас прохання: попросіть рідних розповісти про традиції своєї родини.

Семинар

«Вплив моральної атмосфери і психологічного клімату батьків на формування особистості дитини

… Людина не може бути вихована безпосереднім впливом однієї особи,

якими б якостями ця особа не володіла.

Макаренко

Віки та епохи люди ламали голови над таємницями становлення особистості, дивом зростання паростків «я» під нестерпною спекою впливів моделей, чітко визначених «шляхів виховання» та «способів становлення». У свій час Гельвецій говорив, що люди не народжуються, а стають тими, ким вони є, маючи на увазі величезну роль виховання в процесі становлення особистості. Пригадується також і давньокитайська притча про господаря, який сумував, що сходи на його полі не ростуть, і заходився витягувати їх руками. Так, на його думку, він допомагав їм рости. А сходи врешті зів’яли.

Щось схоже може трапитися і з нашим занадто нетерплячим пориванням «досягти мети виховання», «виліпити особистість» за образом і подобою своїх уявлень, забуваючи про їх власну природу і час для проростання, становлення, розквіту і усвідомлення.

Тому сьогодні ми поговоримо про вплив моральної атмосфери і психологічного клімату батьків на формування особистості дитини.

Наші діти – це наша старість. Правильне виховання – це наша щаслива старість, а погане виховання – це наше майбутнє горе, наша провина перед іншими, перед країною. Не думайте, що виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте, навчаєте її, або ж наказуєте. Ні! Ви виховуєте постійно, навіть тоді, коли вас нема вдома. Адже, як ви одягаєтесь, як розмовляєте з іншими людьми, що говорите про інших, як і з чого радієте чи сумуєте, як ведете себе з друзями чи ворогами … - все це має дитини велике значення.

Питання для обговорення.

1. Яку роль відіграє особистий приклад батьків у формуванні моральних підвалин дітей? Наведіть приклади з особистої практики.

2. Що заважає у досягненні позитивного результату у вихованні дітей?

3. У чому, на вашу думку, полягає моральне виховання дитини в сім’ї?

4. Що, на ваш погляд, краще виховує: довір’я чи суровий контроль? Підкріпіть відповідь прикладами з життя.

5. Чи помічаєте ви ознаки егоїзму у власних дітей? Яких заходів вживаєте для їх викорінення?

6. Які шляхи та засоби виховання дітей ви запропонували б? як виховувати у дітей доброту, людяність, співпереживання?

7. Що спричиняє до появи у дітей неуважності, байдужості, черствості, егоїзму? Як цьому запобігти?

8. Чим ви керуєтесь у вихованні дітей: почуттям чи розумом?

9. Як ви привчаєте дітей до систематичної побутової праці?

10. Як застосовуєте методи заохочення і покарання в стимулюванні навчання дітей?

11. Чи існує у вашій сім’ї практика покарання? Наскільки вона ефективна?

12. Скільки часу сидить ваша дитина біля телевізора, які передачі дивиться?

Педагогічні задачі і завдання.

1. Якось на пустощі біля збудованої недавно крамниці підлітки гралися в «ножика». Хто програє, повинен їсти землю. Хлопчик, який опинився у такій ситуації, відмовився виконати умови гри. Тоді інші старші хлопці зв’язали його, набили рот землею і залишили одного. Надворі швидко стемніло, пішов дощ, стало холодно, але ніхто з хлопців не з’явився на допомогу. Зовсім випадково дорослі чоловіки, які поверталися додому, почули стогін і принесли змученого хлопчика додому.

- Які причини такої жорсткої поведінки підлітків?

- Які саме недоліки сімейного виховання виявилося в цій ситуації?

- Подумайте, чи здатні ваші діти на жорстокість?

2. Розмова двох хлопців:

- Ач, п’яний іде!

- Що ж, що п’яний! Подумаєш!..

- Але й недобре! Ганьба це.

- Це чому ж? виростеш великим, сам будеш пити вино … усі дорослі п’ють. Тато каже: «Який же чоловік вина не п’є?!»

- Як ви здійснюєте антиалкогольне виховання дітей у сім’ї?

3. «Не докладу, що робити з сином. Він обманює на кожному кроці. Я можу простити будь – який вчинок, будь – яку витівку, але мені нестерпно боляче усвідомлювати, що брехня стає брехня. Від нечесності – до постійного обману, від великої брехні – до злочину. Але я не хочу, щоб мій син став злочинцем. Що ж робити? Як відвернути його обман?»

- Що б ви порадили авторці листа?

- Назвіть причини, які, на вашу думку, можуть спричинити нечесність підлітка.

- Проаналізуйте свою поведінку: чи завжди ви щирі з дітьми? Чи довіряєте їм? А вони вам?

Бесіда

Відповідальність батьків за збереження здоров’я дітей.

Шкідливість алкоголю і куріння.

«Живі квіти на землі» - так поетично назвав дітей Горький. І ми з вами повинні зробити все для того, щоб дати можливість цим квітам повністю розцвісти, розпустити пелюстки.

Тому сьогоднішня наша розмова про відповідальність батьків за збереження здоров’я дітей.

Найперше хочу зупинитися на дотриманні дітьми режиму дня, тобто розпорядку праці., відпочинку, сну, їжі, занять фізичними вправами, інших видів діяльності протягом дня.

Сон – один з важливих елементів режиму дня. Під час сну весь організм відпочиває, а мозок продовжує працювати. Його кровопостачання збільшується і температура підвищується. Кажуть, що в цей час у мозку проходить обробка інформації, яка поступила за день, проводиться її аналіз і сортування, після чого «потрібна» організму інформація закладається в пам'ять.

Тому організація сну школярів вимагає особливої уваги. Головною умовою його повноцінності є тривалість. Вона повинна відповідати віку дитини.

Вік дитини Сон

7 – 10 років 10 – 11 год.

11 – 17 років 10 – 9 год.

15 – 17 років 9 – 8 год.

Скорочення сну на 2- 3 год. для дітей 7 – 10 років порушує кровообіг мозку, зменшує рух, силу нервових процесів. У 12 – 13 – річних школярів таке скорочення сну знижує їх працездатність на 30%.

Харчування. Увага до харчування дітей важлива тому, що у шкільному віці найбільше допускається помилок в його організації. Найбільш типовими серед них є: недостатній і нашвидку приготовлений сніданок, відмова від сніданку через дефіцит часу, нерегулярне харчування, шкідливі звички, нераціональне харчування. Ці причини і зумовлюють зростання шлунково – кишкових захворювань.

Заняття фізичними вправами. Вони також повинні займати відповідне місце в режимі дня школяра. Фізичні вправи можуть використовуватися в різних формах: ранкова гімнастика, довгі прогулянки, різні рухливі ігри на повітрі, уроки фізкультури, заняття в спортивних секціях.

Наша розмова про здоров’я дитини буде недостатньою, якщо не відмітити згубний вплив на нього шкідливих звичок – куріння, алкоголю, наркотиків.

Куріння. Його називають чумою ХХ ст… Велике занепокоєння викликає куріння серед школярів.

А для успішної боротьби з ним потрібно знати причини, що породжують це зло. Це, по – перше, приклад дорослих і в першу чергу батьків; по – друге, недостатня активність у боротьбі з курінням; по – третє, недостатня дія антинікотинової пропаганди; по – четверте, доступність тютюнових виробів для підлітків; по – п’яте, реклами тютюнових виробів.

Як свідчить статистика, причини куріння серед школярів такі:

- підтримка товариша – 27,1%;

- цікавість – 19%;

- бажання показатися дорослим – 5,4%;

- не вказали причин – 48,5%.

У боротьбі з курінням серед школярів, як і у всіх інших аспектах виховання, необхідний постійний зв'язок школи і сім’ї. В єдності їх зусиль запорука успіху.

Вживання алкоголю. Абсолютно недопустиме для дітей і підлітків. Дуже згубний вплив алкоголю на здоров’я дитини. Для 12 – 13 – річних дітей 0,25 л горілки є смертельною дозою. Що швидше починається вживання алкоголю, то швидше розвивається хвороблива пристрасть до нього. Якщо регулярне вживання починається в 13 – 15 років, то така пристрасть виникає уже через рік, якщо в 15 – 17 – то через 2-3 роки, якщо в 22 – 25 – то через 5 -7 років.

Алкоголь не тільки шкодить здоров’ю, але й погано діє на психіку людини.

Проте вживання алкоголю має місце серед дітей і підлітків. Статистика свідчить, що серед тих, хто знаходиться на обліку в інспекції у справах неповнолітніх, підлітків, що почали випивати в 11 -13 років – 40% , в 14 -15 – 40%, в 16-17 – 20%. Усі випадки вживання спиртних напоїв дітьми і близько 80% підлітками лежить на совісті батьків, їх перше знайомство з алкоголем відбувається з дозволу батьків.

Питання для бесіди.

1. Як фізичне виховання дітей у вашій сім’ї впливає на формування особи?

2. Розкажіть про організацію відпочинку у вашій сім’ї.

3. Яких заходів повинні вжити батьки, щоб попередити нещасні випадки з дітьми під час дозвілля?

4. Як спільними зусиллями сім’ї і школи боротися за здоровий спосіб життя?

5. Як реагуєте на шкідливі звички своїх дітей?

6. Які заходи повинні вжити батьки, щоб запобігти схильності дітей до шкідливих звичок?

Лекція

«Трудове виховання дітей у сім’ї, моральний зміст їх праці»

Мета. Ознайомити батьків з важливістю залучати дітей до праці. Розкрити роль сім’ї в організації праці дітей. Обговорити і вирішити педагогічні задачі, що стосуються даної теми.

Обладнання. Виставка книг на дану тему. Висловлювання видатних людей. Виставка учнівських робіт.

Форма проведення. Батьківські збори.

Праця – великий творець людської особистості, дійсного духовного багатства, моральної чистоти. І всі ви, батьки, прагнете до того, щоб ваша дитина була працелюбною, доброю. А як же цього добитися? На ці і ряд інших питань ми спробуємо дати відповідь разом.

Видатний педагог А.С.Макаренко розробив цілу систему трудового виховання в сім’ї. Він вважав, що особливо важливою для трудового виховання в сім’ї є участь дитини в господарських справах. Робота дитини виховує чесність, дбайливість, колективізм, привчає її рахуватися з інтересами інших людей. Дитяча праця розвиває бережливість, свідомість, відповідальність, уміння розпоряджатися своїм часом і планувати свою роботу. Щоденна праця привчає дітей поважати буденну, хоча не завжди цікаву, але потрібну домашню працю, цінувати і поважати працю старших.

А.С.Макаренко радив батькам дотримуватися певних принципів трудового виховання:

1. Трудове виховання в сім’ї повинно передбачати підготовку повноцінного громадянина, здатного брати участь у суспільній праці.

2. Праця в сім’ї не повинна бути важкою, примусовою. Вона мусить бути творчою.

3. Виховання працелюбства у дітей потрібно поєднувати з моральним вихованням, з гуманним ставленням до людей.

4. У трудовому вихованні дітей слід виходити з того, що в праці дитина розвивається не тільки фізично, а й духовно.

Велику увагу трудовому навчанню дітей приділяв В.О.Сухомлинський. «Трудове виховання, - зазначав педагог, - це, образно кажучи, гармонія трьох понять: треба, важко, прекрасно. Може і не було б потреби говорити спеціально про трудове виховання, коли б у школі та сім’ї панувала єдність трьох начал… Немає і не може бути виховання поза працею і без праці, тому що без праці в усій її складності і багатоманітності людину не можна виховувати».

Працю дитини педагог розглядав у нерозривній єдності з вихованням високих моральних почуттів до батьків та інших дорослих людей. І якщо батьки хочуть, щоб їхні діти виростали справжніми людьми, вони повинні забути про легке безтурботне дитинство для них. Життя дітей не мислиме без праці, без фізичної і духовної напруги. «Життя тисячу разів переконувало мене в тому, що справжнє щастя дістається тому, хто починає своє трудове життя одночасно з початком навчання у школі. Не гра в працю, а саме справжнє трудове виховання» (В.О.Сухомлинський).

Дуже рано проявляється прагнення дитини до пізнання і творчості. Первинне дитяче прагнення до праці радісне і світле, і воно повинно весь час жити в людині. Це прагнення дала людині сама природа і тут важливу роль відіграє вміння батьків уважно ставитися до прагнення дітей допомогти дорослим. На жаль, на цю обставину не завжди звертають увагу.

Батьки досить часто розцінюють допомогу як мало значущу, недоречну і навіть зайву. Досить кілька разів відмовитися від допомоги, і дитина вже боятиметься її запропонувати. В ній зникає бажання працювати, і вона лише спостерігає, причому байдуже, за роботою дорослих.

Розглянемо таку ситуацію.

Батько саджає на дачі яблуні. Син стоїть поряд з малою лопатою в руках, він теж намагається копати.

- Не заважай! Займися чим – небудь, - каже батько.

- А чим, тату?

- Ну, копай теж. Копай поряд таку ж яму …

Невдовзі батько, захоплений своєю роботою, забуває про те, що сказав синові, тим більше, що той йому не заважає.

Але син через кілька хвилин знову нагадує про себе.

- Викопав … - машинально повторює батько. – Добре … Ну, а тепер закопай…

- ?!

Питання для обговорення:

- Проаналізуйте наведений приклад. Яких помилок допустився батько?

- Як би ви повели себе на місці батька?

- Як домогтися активності й інтересу батьків у вихованні дітей?

Проаналізуйте, чи завжди ви уважні і тактовні у спілкуванні з дітьми.

(виступи батьків)

Але буває й так, що батьки, намагаючись привчити дитину до праці, зловживають постійним контролем, безліччю вимог і доручень, часто забувають про надання необхідної допомоги в оволодінні трудовими навичками. І, чекаючи негайного результату, дорослі не дають можливості дитині звернутися до славного досліду, спокійно подумати, як краще виконати те чи інше доручення.

Характерною помилкою у вихованні дітей є і відсутність вимогливості, внаслідок чого вони можуть ухилятися від роботи, не виконувати її.

Розглянемо таку ситуацію.

… Дванадцятирічний Ігор приїхав гостювати до бабусі. Першого ранку, вставши з ліжка, він одягнувся і швидко прибрав свою постіль. До цього він звик вдома й легко впорався з роботою. Якось бабуся прибрала його постіль. А ще раз, запізнюючись на річку, Ігор сам попросив бабусю зробити це за нього. Незабаром стало звично: хлопчик встає, одягається, снідає і йде гуляти, а прибирання залишається бабусі. Коли мати навідалася до сина, вона помітила, що Ігор не прибирає постіль і нагадала йому про це, той ласкаво попросив: «Мамусю, прибери ти, а то мені важко. Мені тепер бабуся прибирає постіль».

Питання для обговорення:

- Яку помилку допустила бабуся Ігоря?

- Що б ви порадили матері Ігоря?

- Як ви домагаєтесь вироблення стійких навичок щодо самообслуговування і праці дітей вдома?

Одна з найгрубіших і недоступних помилок – це покарання працею. Разом з тим не слід путати покарання працею з вимогою виконувати роботу добре. Наприклад, якщо дитина насмітила, забруднила одяг, вона повинна прибрати після себе, почистити одяг. Така вимога батьків є природним наслідком вчинку, а не формою покарання.

Отож дітей треба вчити різним видам правці. І цю роботу слід вести послідовно, систематично, щоденно, починаючи з найпростішої праці переходити поступово до більш складної. В праці дітей обов’язково вносити певну різноманітність і самостійність.

Треба вимагати і слідкувати, щоб кожна перевантажувати дітей трудовими завданнями, обов’язково слід враховувати їх шкільне навчання, потреби відпочинку.

До праці дітей слід ставитись з повагою, доцільно іноді відзначити їх похвалою, особливо, коли робота виконана з власної ініціативи дитини і не лише для себе, а й для потреб сім’ї.

Ні в якому разі не можна допускати зловживань з послугами молодших з боку старших членів сім’ї, так само не можна і виконувати за дітей те, що вони можуть і повинні зробити самі.

Якщо в роботі дітей трапляються невдачі, треба уважно і терпляче пояснювати їм, як краще можна виконати те чи інше трудове завдання, а при потребі слід показати, порадити, як його можна виправити чи переробити.

Тому всю діяльність дітей у сім’ї потрібно організовувати так, щоб вони відчували себе справжніми помічниками дорослих.

Шановні батьки! Не бійтесь поту і мозолів на долонях вашої дитини.

Адже сім’я – перше джерело, з якого починається велика ріка почуттів і переконань.

ІІ. Гра «Поле чудес» ………………………………..

ІІІ. Перегляд виставки учнівських робіт.

ІV. Індивідуальна бесіда з батьками деяких учнів.

V. Підсумок зборів.

Батьківські збори

«Статеві відносини й статеве дозрівання.

Проблеми і рішення».

Мета. Допомогти батькам розібратися у проблемах підліткового віку.

Підлітки в цей час можуть бути веселими, активними, прагнути до цікавої, захоплюючої діяльності або навпаки – в’ялими, пасивними, схильними до глибокого самоаналізу й усамітнення.

Одним з найважливіших завдань в школі й сім’ї в цей час є підготовка дітей до самостійного життя. Вміння не приходять самі по собі. Дівчатам чи юнакам бракує життєвого досвіду, або розібратися в складних життєвих подіях, які відбуваються з ними на порозі дорослого життя. Сьогодні ж, коли суттєво змінюються соціальні, етичні та моральні норми у нашому суспільстві, їм особливо важко. Саме тому необхідно якомога раніше починати готувати дитину до самостійного життя.

Важливою складовою такої підготовки є статеве виховання. Звичайно, з раннього віку воно повинно гармонійно пов’язуватись із загальним психологічним розвитком дитини. Однак більшість батьків або ігнорують цей аспект виховання, або навмисне намагаються уникнути розмов на інтимні теми через свою неосвіченість. Такий підхід є не тільки хибним, а й дуже небезпечним: як наслідок, у підлітковому віці виникає чимало проблем, пов’язаних із статевим дозріванням.

Акселерація значно прискорила психологічний розвиток, а більш раннє формування статевої зрілості означає і раннє пробудження сексуальних інтересів, еротичних переживань. Великий вплив на статеву поведінку підлітків і соціокультурні причини.

Проте неосвіченість призводить не тільки до бездуховності. Беручи до уваги поширення серед неповнолітніх венеричних захворювань, ВІЛ – інфекції, кількості абортів, можна сказати, що відсутність елементарних знань загрожує здоров’ю, а іноді й життю молодої людини. Всі необхідні дитині знання мусять дати навчальні заклади і сім’я. «Моралі», бесіди здатні відштовхнути. Важливо змалку надавати зрозумілу дитині інформацію, беручи до уваги її вікові особливості. Підлітки повинні знати не тільки біологію статі, але й мати чітке уявлення про психологічні, медичні і соціальні аспекти статевого життя, щоб запобігти негативному впливу на подальшу долю.

Саме у ранньому дитинстві формуються певні стереотипи поведінки, зумовлені статевою приналежністю дитини.

Науковці виділяють такі основні особливості підліткової сексуальності:

ü Інтенсивність статевого потягу;

ü Сексуальна активність має характер експериментування і відрізняється ігноруванням небезпеки;

ü Невідповідальність необмеженої еротичної фантазії і обмежених можливостей їх реалізації;

ü Сексуальність ізольована від почуття любові.

Особливе занепокоєння викликає ранній початок статевого життя молоді. У 13-14 років провідним мотивом виступає цікавість, потяг до невідомого; у 15-16 років – потреба зняти сексуальне напруження, у 17 років і пізніше домінує почуття любові, інтерес до конкретної особи.

Географічна сторінка

Робота з батьками

ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО НАД ДІТЬМИ: ЙОГО ВИДИ ТА НАСЛІДКИ

Немає коментарів:

Дописати коментар