Географічна сторінка: Подорожуємо Україною

Межигір'я. Клубний будинок.

«Межигі́р'я» — колишня приватна резиденція Віктора Януковича в селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, яку він займав з 2002 по 2014 роки. З 1935 до 2007 року Межигір'я було державною урядовою резиденцією, поки не було виведено в приватну власність. У 2012 році Державне управління справами за сто тисяч гривень на рік орендувало у фірми «Танталіт» приміщення, облаштувавши його для офіційних зустрічей.

Місця, де народився Т.Г.Шевченко

У селі Моринці 9 березня (25 лютого за старим стилем) 1814 року в кріпацькій сім’ї Григорія Шевченка та Катерини Шевченко (дівоче прізвище – Бойко) народився Тарас Шевченко. Пізніше поет побував тут і 1843, 1845 та 1859 роках. Згадка про село Моринці село є в повісті «Княгиня». На колишньому подвір’ї Я.Бойка 1956 року споруджено погруддя Шевченка, а 1964 року встановлено меморіальний камінь з написом: «Тут стояла хата, в якій народився великий український поет, революціонер-демократ Т.Г. Шевченко». При школі створено кімнату-музей поета, його ім’ям названо одну з вулиць села.

Містечко Жовква, Львівська обл.

Жовква — адміністративний центр району Львівської області, розміщена за 25 кілометрів на північ від Львова, за 35 км від українсько-польського кордону, на роздоріжжі міжнародних автошляхів до Польщі, та до Прибалтики, (Львів — Ковель — Брест). Поряд з автотрасою проходить залізниця Львів — Рава-Руська — Варшава.

М. Жовква було закладене в 1597 р. на землях давньоруського поселення Винники, неподалік древнього міста Щекотів (Щекотин, тепер с. Глинсько Жовківського району), яке згадувалося у Галицько-Волинському у 1242 р.

На фоні унікального неоготичного храму Святої Трійці (м.Львів)

На території собора Святого Юра

Архикафедра́льний собо́р Свято́го Ю́ра у Львові — собор Галицької митрополії УГКЦ, до 1817 при монастирі Чину св.Василія Великого, бароково-рококовий монументальний архітектурний ансамбль з виразними національними рисами (1744-1762), вважається головною святинею українських греко-католиків.

Розташований на Святоюрській горі. З 1998 року Собор разом із Ансамблем історичного центру Львова належить до Світової спадщини ЮНЕСКО. Власне собор є частиною комплексу: барокового собору (1745-1770) з дзвіницею (дзвін з 1341), рококової з класицистичними портиками митрополичної палати (1761-1762), будинків капітули, тераси з двораменними сходами, ажурної огорожі довкола соборового подвір'я з двома брамами в подвір'ї (1771) та мурів, що обводять капітульні будинки і владичий сад (1772).

В одному із залів музею історії релігії

Львівський музей історії релігії – установа культури, в якій за допомогою зібраних унікальних матеріалів висвітлюється історія світових і національних релігій, діяльність церковних організацій.

Експозиція музею розташована в будівлі Домініканського монастиря ХІV – XVIII ст. Концерти органної музики, які організовує музично-просвітницький відділ, відбуваються у великому виставковому залі -- колишній трапезній монастиря.

Домініканський собор, тепер греко-католицька церква Святої Євхаристії – велична архітектурна пам’ятка пізнього бароко з оригінальним скульптурним оздобленням.

Монастир домініканів на цьому місці заснували ще у XIII столітті на прохання дружини українського князя Лева Даниловича, угорської принцеси Констанції, яка була католичкою і на чужині тужила за своєю вірою. Від XV і до середини XVIII століття тут стояв костел, збудований у готичному стилі.

На території Личаківського цвинтаря

Державний історико-культурний музей-заповідник «Лича́ківський цви́нтар» — меморіальне кладовище у Львові. На 86 полях загальною площею 40 га тут розміщені понад 300 тис. поховань (зокрема понад 2000 гробівців), на могилах встановлено близько 500 скульптур і рельєфів. Відкритий 1786 року, один із найстарших існуючих комунальних цвинтарів Європи.

Існує з 1786 року — після того, як австрійська влада заборонила ховати людей на старих кладовищах, розміщених тоді в місті навколо храмів.

Церковь Пресвятої Троїци в Жовкві

Троицкая церковь расположена на Львовщине, в небольшом городке Жолква. Церковь настолько красива и оригинальна, что ее относят к шедевральным творениям Галичины. Мимо такого произведения искусства пройти невозможно. Первая церковь была уничтожена пожаром в 1717 году. Позже на ее месте был построен деревянный храм, для ризницы которого использовали кирпич. Особый интерес вызывает пятиярусный иконостас, размещенный в центре церкви. Главной ценностью и достопримечательностью является позолоченный монументальный барочный иконостас. Несколько лет назад он был отреставрирован и сегодня библейские фигуры и портрет Жолквы выглядят очень натурально. Умело соединены традиционные каноны с искусством ренессанса и барокко, благодаря чему появились улыбающиеся лики святых. И сегодня на балках, при входе в святилище, и на алтаре сохранились росписи 18 века. Храм сочетает современность и старину, излучает теплоту и спокойствие. Троицкая церковь внесена в список всемирного наследия ЮНЕСКО.

На території фортеці Тустань

Ту́стань — середньовічна наскельна фортеця-град і митниця ІХ—ХVІ сторіччя, давньоруський наскельний оборонний комплекс, залишки якого розташовані в Українських Карпатах (Східних Бескідах), у Сколівському районі Львівської області, поблизу с. Урич, що на південь від міста Борислава та південний схід від селища Східниці. Унікальна пам'ятка історії, археології, архітектури та природи розташована серед лісового масиву Підгородцівського лісництва і входить до складу Державного історико-культурного заповідника «Тустань».

Тустань була оборонним та адміністративним центром, а також митним пунктом на важливому соляному шляху, що вів з Дрогобича до Закарпаття та Західної Європи.

На річці Кам'янці

На фоні Кам'янецького водоспаду

«Ско́лівські Бески́ди» — національний природний парк в Українських Карпатах. Розташований у південній частині Львівської області, в межах Сколівського і (частково) Турківського та Дрогобицького районів. Парк охоплює частини басейнів річок Стрий та Опір і займає площу 35684 га, з яких 24702 га передані парку в постійне користування.

На території парку на річці Великій Річці розташований водоспад Гуркало, а на річці Кам’янці — Кам’янецький водоспад.

На території парку розташований державний історико-культурний заповідник «Тустань», а також Східницьке родовище мінеральних вод.

В музеї Тараса Шевченка

Літературно-меморіальний музей Тараса Шевченка — музей в с.Шевченкове Звенигородського району Черкаської області, розташований на території батьківської садиби Т.Г.Шевченка, де він проживав з 1815 по 1829рік. Тут відтворено хату батьків Тараса, збереглась могила матері поета. В центрі села, на колишньому цвинтарі, — могила Григорія Шевченка — батька Тараса. Неподалік музею — хата дяка Богорського, де навчався грамоти малий Тарас (рік забудови — 1782). Над нею у 1961 році зведена захисна споруда. У музеї Т. Г. Шевченка багато років працював онук Шевченка — Т. Т. Шевченко. Його справу продовжила донька — В. Т. Шевченко, яка 30 років очолювала музей. У 1992 році на базі музею створено державний історико-культурний заповідник «Батьківщина Тараса Шевченка», що об'єднав три села дитинства Кобзаря — Моринці, Будище, Керелівку.

В Києві

На території Києво-Печерської Лаври

Ки́єво-Пече́рська ла́вра — православний монастирський комплекс в Києві. Один із найбільших християнських центрів-святинь країни. Визначна пам'ятка історії та архітектури. Належить Українській Православній Церкві (Московського Патріархату). Заснований 1051 року як печерний монастир за межами Києва. У середньовіччі був оплотом грецького православ'я в Русі, центром опозиції світській владі (руським та литовським князям) та вестернізації. 1592 року отримав ставропігію Костантинопольського патріархата. 1688 року став Лаврою. У ранньому новому часі перетворився на центр паломництва православних з усієї Російської імперії. 1994 року разом із Софійським собором внесений до перелікуСвітової спадщини ЮНЕСКО. На території Верхньої лаври діє Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник з 1996 р.. Власне монастир знаходиться на території Нижньої лаври. Обидві частини лаври відкриті для відвідувачів. Пам'ятка перебуває під юрисдикцією Національного заповідника.

В Києві на виставці- ярмарці народних ремесел

На ВДНГ (19 грудня, м.Київ)

На території Свято-Покровського Голосіївського монастиря

Мальовнича та затишна місцевість, що була обрана для нового скиту, мала назву Голосіїв, або Голосієво. Іноді можна зустріти відомості, що ця назва виникла після того, як безлісі простори були засіяні деревами, і нібито за цю справу взявся не хто-небудь, а сам Петро Могила. Інші заперечують, що цілий лісовий масив, звісно, видатний православний діяч з молдавським корінням засіяти не міг (тим більше, з давніх-давен вказується про лісистість цієї території), але посприяв появі квітучого саду поряд із обителлю. Ось від нього й могла піти назва. Але і в цього припущення є заперечення. Наприклад, є свідчення початку 17 ст про якийсь хутір Голосіївський, а ще раніше, у першій половині 16 ст, Голосіїв згадується як місцина, що перебуває у володіннях чи то Видубицького монастиря, чи то Києво-Печерської Лаври. Нарешті, дехто вважає, що назва місцевості ведеться аж з 18 століття, коли було закладено лісопарк навколо вже існуючого кілька десятків років скиту.

З приводу походження назви, окрім масового висадження дерев на голих землях, ще можна натрапити принаймні на три версії. Варіант перший – від слова «голосити», тобто плакати. Голосити тут могли жінки за чоловіками, що загинули під час татаро-монгольської навали або інших численних військових операцій суворих часів середньовіччя. Є й легенда із привидами. Нібито розбійник на ім’я Голуб, що бешкетував у цих лісах, сховав у підземеллі викрадену дівчину. Крики про допомогу полоненої усі подорожні чомусь сприймали за нечисту силу і обходили це місце стороною. Врешті-решт розбійника спіймали та стратили, а дівчину знайти не змогли. З тих часів ще багато років у лісі було чутно дивні жіночі зойки та ридання.

За іншою версією назва може походити від слова «голосувати», обирати. Вважається, що тут могли обирати князів або, можливо, старост прилеглих населених пунктів.

Остання інтерпретація назви місцевості – «сіяти гул» - видається досить вірогідною, тим більше, що найближчий хутір окрім як Голосіївський іноді зустрічається під назвою Гуласіївський (можливо, прізвище засновника хутора якось було пов’язане із розповсюдженням шуму).

В ніч на Св.Миколая на Софіївській площі (м.Київ)

У 1036 році Ярослав Мудрий розгромив на місці Софійської площі печенігів. Як площа утворилася на «полі вне града»після побудови Софійського собору (1036 р.) і від того часу відома як Старокиївська площа.

Згодом територію площі було забудовано, на початку ХІХ століття тут знаходилося монастирське стаєнне подвір'я.

Близько 1840 року на місці колишнього подвір'я було знову влаштовано площу.

Після спорудження в 1854-1857 роках будівлі Губернських Присутствених місць вона була відокремлена від сусідньої Михайлівської площі та сформована в теперішніх межах.

У 1869 р. було затверджено офіційну назву площі — Софіївська.

На фоні парка "Київська Русь"

«Парк Київська Русь» — розважальний парк та центр культури й історії Київської Русі, що знаходиться в селі Копачів у Обухівському районі Київської області.

Мета проекту: відтворення культурної столиці Київської Русі — дитинця Києва. Проект здійснюється шляхом відтворення культурного та архітектурного образу дитинця Києва V–XIII століть у його повному обсязі і в реальному масштабі, і створення атмосфери Київської Русі на основі наукових даних.

Проект реалізується благодійною організацією «Слов’янський фонд» (Україна, Київ).

На території храмів Дитинцю

Черні́гівський дитине́ць — центральна укріплена частина міста VII–XIII ст. розташована на високому виступі правого берега долини Десни, обмежена з двох боків річкою та її притокою Стрижнем. Сформувався VII–VIII ст, на місці давнього поселення, що існувало в другій чверті нашої ери.

Екскурсія в Антонові печери

Анто́нієві пече́ри — печерний комплекс ХІ — XIX ст. у Болдиних горах у Ченігові. Насправді, Антонієви печери мають не два яруси, а чотири: з підтвердження учасників спелео-археологічної секції інші два яруси існують, але вони не досліджені.

Екскурсія в Сурсько-Михайлівку (Солонянський район Дніпропетровська область) до храму святих апостолів Петра і Павла , Пам’ятного хреста, могили Миколи Коржа, Дмітрія Тяпочкіна і звісно ж, до зимівника Павловича. Особливо до серця припало спілкування з господарем зимівника, Павловичем. Цей чоловік унікальний сам по собі, майстер на всі руки, з гарячим серцем та молодою душею.

Екскурсія в Умань

https://docs.google.com/presentation/d/e/2PACX-1vSBF4Awsr94tQamcUa_hKKdpfry7amY4GP1GvgH07Tc9vFA4LArJfagOdGbWOS9tJs938nyAOg09V4F/pub?start=false&loop=false&delayms=3000

ПОДОРОЖ ПО ХРАМАХ УКРАЇНИ

https://drive.google.com/file/d/12ypNZXiVcWUNY0HV1UUcST76F-AIR5OL/view?usp=sharing

ЩОДЕННИК ПАЛОМНИКА
https://drive.google.com/file/d/1fUPBWM8XQGX2dYdxnEVaBRQsKDjt3zaR/view?usp=sharing

Екскурсія. м.Дніпро.

Музей «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні»